Бути грамотним тепер модно.

«Краса — це дарунок долі, ну, а грамотність — це вже від природи»
Вільям Шекспір

Міжнародний день грамотності — один із міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй. У цей день проводяться конференції та злети вчителів, найбільш видатних педагогів нагороджують. Свято було запроваджене й святкується не тільки на честь тих, хто дав людству писемність, але й всіх, хто навчає дітей і молодь та розповсюджує грамотність.

Міжнародний день грамотності - один з міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй. Цей день щорічно святкується 8 вересня відповідно до рішення 14-ї сесії ЮНЕСКО 1.141. Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб збудити його інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на розповсюдження грамотності – однієї з головних сфер діяльності ЮНЕСКО починаючи з часів її першої Генеральної конференції в 1946 році. Традиція щорічно відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі. У цей день проводяться конференції та злети вчителів, найвидатніших педагогів нагороджують. Свято було запроваджене й святкується не тільки на честь тих, хто дав людству писемність, але й всіх, хто навчає дітей і молодь та розповсюджує грамотність.

Вміння читати - це лише мала частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, отримуючи вигоду для себе, оточоючих вас людей, близьких і сім'ї - це більш вагома частина вміння бути грамотним, хоча і не завжди вирішальна.

Міжнародний день грамотності – свято, що відзначається щорічно 8 вересня та символізує досягнення усього людства. Міжнародний день грамотності - один з міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй 8 вересня.

Грамотність - свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однак грамотність для всіх - дітей, молоді та дорослих - ще не до кінця досягнута мета. Боротьба з неписьменністю як і раніше залишається завданням величезного масштабу і складності. Незважаючи на помітні успіхи багатьох країн, більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи.

Чекаємо Вас на стенді Української академії друкарства на 3 поверсі Львівського Палацу Мистецтв!

✅19 ВЕРЕСНЯ
🕐10.00 – 10.45
Презентація студентських анімаційних робіт
🕐11:00 - 13:45
Майстер–клас «Медійні технології електронного
середовища» (створення електронної книги)
🕐14:00 - 17:45
Майстер–клас «Еко-книга» (створення власного скетчбуку
або книги подорожей, з використанням екологічних
матеріалів (гербарію)
🕐Упродовж дня
Вільний мікрофон на тему: «Читати чи не читати у ХХІ»
(журналісти УАД.tv братимуть інтерв’ю у відвідувачів
форуму)

✅20 ВЕРЕСНЯ
🕐10:00 - 12:45
Майстер-клас «Нюанси макрозйомки».
🕐13:00 - 17:45
Майстер-клас «Графічний дизайн. Методика виконання»
(створення анімаційного персонажу на графічному планшеті)
🕐Упродовж дня
Вільний мікрофон на тему «Книга мого дитинства»

✅21 ВЕРЕСНЯ
🕐10:00 - 11:45
Презентація та автограф-сесія книги-альбому професора
УАД Миколи Опанащука «Портрети»
🕐12:00 - 14:45
Майстер-клас «Техніка створення мармурового паперу»
(фонове зображення та його відтворення на папері та інших
носіях)
🕐15:00 - 17:45
Майстер-клас «Каліграфія» (опрацювання технічних
прийомів роботи з пером)

✅22 ВЕРЕСНЯ
🕐10:00 - 13:45
Майстер–клас «Виготовлення іміджевого буклету»
🕐14:00 - 15:45
Презентація напрямку «Еко-пакування»
🕐16:00 - 17:4
Майстер-клас «Мозаїка» (творчий авторський метод
застосування пластикової тари для створення мозаїки)

(1856 - 1916)

Книги - морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перла виносить.

(Іван Франко)

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями-не галицькими,

не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів»

(Іван Франко)

Франко кожних два дні впродовж 40 років писав новий твір

163 роки тому у селі Нагуєвичі народився один із найбільших геніїв української історії.

Цікаві факти про Івана Франка

1. Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.

2. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.

3. Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: “Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата”.

4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні (“У столярні”)

5. Восени 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Москвофільство було дуже популярне серед галицької інтелігенції в другій половині ХІХ століття. Москвофілом був також один із засновників “Руської Трійці” Яків Головацький.

Щороку, незадовго до того як зелені дерева зодягнуться у багряно-золоті відтінки, Львів завмирає у п’янкому очікуванні масштабної культурної події, яка скликає у місто літератури гостей із різних куточків світу. Форум видавців у Львові не може залишити байдужим жодного книгомана чи письменника, а отже є невід’ємною частиною життя Української академії друкарства, яка уже впродовж 90 років є осередком народження та розвитку генерації талановитих видавців, поліграфістів та творців книги.

У рамках 26 Book Forum Українська академія друкарства прагне продемонструвати гостям усю красу книжкового світу, яка розпочинається із написання тексту та крізь редагування, коректуру, створення дизайну майбутнього видавничого продукту прямує до своїх споживачів. Висококваліфіковані викладачі УАД та успішні студенти продемонструють майстер-класи на тему «»Медійні технології електронного середовища», «Еко-книга», «Графічний дизайн. Методика виконання», «Техніка створення мармурового паперу», «Нюанси макрозйомки», «Друкування гравюр «Види Львова» методом високого друку», «Каліграфія» та «Мозаїка». Окрім цікавих майстер класів відбудеться презентація студентських анімаційних робіт, а також презентація актуального на сьогодні напрямку «Еко-пакування: вторинне використання паковання». Одержати автограф від відомого митця гості зможуть на презентації та автограф сесії книги-альбому професора УАД Миколи Опанащука «Портрети». Упродовж двох днів гості форуму зможуть взяти участь у програмі «Вільний мікрофон», у якій оператори УАД.tv шукатимуть відповіді на питання «Читати чи не читати у ХХІ ст.?», а також дізнаються якою була книга Вашого дитинства.

Більш детальну програму участі УАД на 26 Book Forum очікуйте на офіційному сайті uad.lviv.ua та на офіційних сторінках у соціальних мережах! Чекаємо Вас із нетерпінням!

Знайомтесь: організатор бібліотечної справи в Галичині, педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч, правозахисник; перший командант Легіону Українських січових стрільців (УСС), віце-маршалок Сенату Польської Республіки, член НТШ – Михайло Гущинський.

М. Галущинський обстоював думку, що культурний поступ народу є довготривалим і складним процесом, можливим лише за умови наполегливої просвітницької праці фахово підготовлених осіб, і що саме ця праця стане головним чинником національної консолідації українців.

Як теоретик і практик позашкільної освіти, особливого значення М. Галущинський надавав продуманому розвиткові бібліотечної та видавничої справи, вважаючи, що «одним з доказів правдивої культури буде книжка і відношення громадянства до книжки», «книжка має стати одним із найліпших і найвірніших приятелів народу», аби нація зростала знаннями і працею, а не міфами та інстинктами. Щоб люди покладалися на власний розум, а не на волю вождів.

М. Галущинський пропонував у бюджетах громад окремим рядком передбачати кошти на ведення бібліотек, заохочувати населення краю та заокеанську діаспору робити добровільні пожертви на придбання книжок в колективне користування, дублетні примірники передавати до інших бібліотек, щоб поліпшити обертаність фонду. Бібліотекарів він рекомендував призначати з-посеред представників місцевої інтелігенції, радив звертати увагу громад на поліпшення діяльності книгозбірень (розміщення фондів, зручний для читачів графік роботи, продуманий добір книжок, ведення бібліотечної статистики, письмових анкет, гуртків з бібліотечної справи тощо). М. Галущинський відстоював обов’язковість у кожному селі трьох громадських споруд – школи, церкви і бібліотеки.

(Твоє призначення, твій талант, твоя сила належать не тобі, ти — провідник між Господом і тим, що повинен зробити. Якщо порушуватимеш певні правила (які саме — відчуватимеш сам), то одного разу можеш прокинутися безсилим і безталанним, і вже нічого не зумієш. Тому роби своє, але не будь-якою ціною. І матимеш підтримку...)

Галина Вдовиченко

Галина Вдовиченко народилась у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька.

Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. До 2017 року працювала заступником головного редактора у газеті «Високий Замок» (Львів).

Ім’я Галини Вдовиченко напевне запам’яталося українським читачам, адже її перший роман «Пів’яблука» швидко став загальним улюбленцем як «український «секс і місто». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал "Кореспондент" поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року.

Всі книги Галини Вдовиченко - яскравий приклад якісної літератури в мелодраматичному жанрі. Сюжети її творів розгортаються в українських містах і навколо знайомих багатьом читачам персонажів. Адже найчастіше головні герої книг цієї письменниці - звичайні люди, яких ми безліч разів зустрічали на вулиці, але при цьому трапляються з ними зовсім не звичайні події.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

Своїм другим романом, переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», що вийшов під назвою «Тамдевін», письменниця остаточно закріпила славу навдивовижу талановитої й успішної сучасної авторки.

У 2011 році вийшла перша книжка Галини Вдовиченко для дітей – казкова повість «Мишкові Миші» з ілюстраціями художниці Анни Сарвіри. У 2015 та 2017 роках вийшли дві частини суперпопулярних дитячих книг «36 і 6 котів» («Видавництво Старого Лева» ) з ілюстраціями Наталки Гайди.

Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко

Роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». 

Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова».

Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження в  Українській академії друкарства підготовлено книжкову виставку - "Дерево знань". Експозиція познайомить читача з літературою, яка висвітлює сучасні технології опрацювання текстової та ілюстративної інформації, процеси взаємовідносин видавництва та поліграфічного підприємства, розглядаються питання художньо-технічного оформлення поліграфічної продукції, способи її друкування та оздоблення.

Виставка експонується за адресою: вул. Підвальна 17, 1; 2-й поверх у читальному залі бібліотеки.

Термін експонування: 28 травня – 30 травня 2019 р.

Те, що одного разу надруковано, стає здобутком усього світу на всі часи.

Лессінг

Видавнича справа — дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці — справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму.

Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок.

Дещо з історії...

Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій 1491 року з'явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573—1575 рр. А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (1574), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька біблія, завершена 1581-го. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».

Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована 1616, Київська Лаврська друкарня працювала три сторіччя. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла впродовж 1592—1602 р.

Всього в Україні в 1574 - 1648 рр.. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами. Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами існувало близько 50 українських видавництв.

Сьогодні перед тими, хто займається виготовленням та розповсюдженням книги, постала серйозна проблема – бурхливий розвиток інформаційних технологій, який спричиняє зниження попиту на друковане видання. Однак, книга була, є і ще довго буде головним інструментом формування людської особистості, її морального й громадянського обличчя, духовних якостей, освітнього, інтелектуального і професійного рівня.

В умовах інформаційної війни проти України, активна громадянська позиція, високий професіоналізм та патріотизм працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження роблять неоціненний внесок у формування громадської думки, світогляду молодого покоління, культурного та духовного середовища.

Це професійне свято людей, яким притаманна висока культура, постійний творчий пошук, шанобливе ставлення до книги.

Це свято тих, хто робить найважливішу та найблагороднішу в світі справу — творить Людину.

Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

З нагоди цієї дати у бібліотеці представлено представлено книжкову виставку.

Топ-10 цікавих фактів про вишиванку

1. Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.
2. Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які довгий час мешкали на території сучасної України. Археологи навіть знайшли на Черкащині зображення чоловіків в українських національних костюмах, датовані VI ст. н. е.
3. Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов'язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля.
4. Існує легенда, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Так хлопець підтверджував вірність своїй коханій і нікого не допускав до такого сакрального ритуалу.
5. Першим новатором, який поєднав вишиванку зі світським піджаком, був Іван Франко. Навіть на 20-гривневій купюрі письменник зображений у своєму улюбленому стилі.
6. Першим ведучим, який з’явився під час прямого ефіру в вишиванці, став Андрій Шевченко. В такому вигляді він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі". Згодом цю тенденцію підтримали й інші журналісти та телеведучі.
7. Дуже багато орнаментів сягають своїм корінням ще до язичницьких часів. Наприклад, знаки сонця, вітру чи громовиці.
8. Однією з найгарніших вишиванок вважають Борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Навіть у Борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, вдягнута саме в таку вишиванку.
9. Орнаменти вишиванки нині красуються не лише на сорочках, але й на автомобілях, татуюваннях чи на одязі домашніх улюбленців. Українська вишиванка заполонила майже весь світ.
10. Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.