17 травня - відбулася виставка вишиваних робіт працівників бібліотеки та вишивок з "Бабусиної скрині".
З привітальним словом виступили: директор бібліотеки Світлана Геннадіївна Янчишин, доц. кафедри "Комп'ютерних наук та інформаційних технологій" Орест Григорович Хамула, декан заочного факультету Ігор Васильович Барановський.
На виставці представлені роботи Мирослави Застріжної, Оксани Іваніцької, Ірини Климкевич, Світлани Корендович, Галини Кулай, Наталії Стеців, Світлани Янчишин.
Для експозиції "З Бабусиної скрині" представлені зібрання вишиванок та вишивок Оксани Біляківської, Оксани Іваницької, Лесі Кожушини, Світлани Корендович, Ольги Крупи, Галини Мец, Наталії Стеців, Світлани Янчишин та Ореста Хамули.
У святкуванні Дня Вишиванки під керівництвом викладача української мови та літератури Марти Орестівни Стеців активну участь взяли студенти поліграфічного коледжу УАД спеціальностей "Комп'ютерна обробка текстової та образної інформації" і "Видавнича справа та редагування". У виконанні студентів пролунали вірші та пісні про вишиванку, українську мову, традиції українського народу. Відбулася презентація "Орнаменти української вишивки" про зв'язок стародавньої вишивки з сучасністю та її регіональні особливості.
Гостями на виставці були студенти та професорсько - викладацький склад кафедр: Кафедра графічного дизайну та мистецтва книги; Підприємництва та маркетингу; Фінансово - економічної безпеки, обліку і оподаткування; Поліграфічних медійних технологій і паковань; Автоматизації та комп'ютерних технологій.
Дещо з історії вишиванки....
Цікаво, що перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті.
Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої країни.
Вишивка - це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо.
Варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.
Святе покривання, яке найближче до тіла - це, звісно, своя сорочка.
«Народитися в сорочці» - значить, бути щасливим у житті. Тому сорочка - це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.
Українська вишита сорочка здавна в Украіні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала.
Слідуючи старослов’янським традиціям, чужу вишиванку одягати не слід, бо вважається, що таким чином можна «перебрати» на себе чужу долю. Вишивкою-оберегом вишивалися комір, манжети, поділ і розріз горловини. Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину.
Говорячи про везучу людину, що «народилась в сорочці», ми згадуємо ту саму доленосну вишиту сорочку-символ здоров’я, краси, чистоти помислів і єднання з душею предків.
Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток. Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань.
Символи води і сонця здавна символізували найважливіше – життєдайну силу, необхідну для земного життя та процвітання. Символи води зображували у формі букви S, а символи сонця – у формі квітки.
Вишиті символи калини благословляють на продовження роду. Добре, коли на весільних рушниках чи весільному вбранні вишита саме калина.
Листя хмелю також використовують в весільній тематиці – це символ буяння молодості.
Мак здавна використовується в українських оберегах – він має чарівну силу і захищає від зла. Таку ж силу має вишите на сорочці зображення маку - жіночий символ чистоти, цнотливості, дівочої вроди. У той час як зображення дубу використовувати слід на чоловічих вишиванках. Дуб символізує чоловічу енергію та силу.
Квіти чи зорі, які вишивають нескінченним візерунком -смужкою символізують постійне оновлення, безкінечність.
Дуже важливими є правильний вибір символів для сорочок-вишиванок: на дитячому одязі, приміром, не повинно в жодному разі бути весільних символів, доречними будуть орнаменти квітів, метеликів, пташок (усі вони символізують побажання здоров‘я). На чоловічих вишиванках не має бути жіночих символів і навпаки.
З популяризацією вишивки останнім часом українські модниці таки знаходять унікальні рішення в оздобленні свого одягу, керуючись етнографічними працями і порадами майстринь прадавньої вишивки.
Джерело: Українська вишивка - етнічний бренд, перевірений історією, автор Наталя Святокум https://uamodna.com