(1879-1963)

Був членом Революційної української партії, потім – Української соціал-демократичної робітничої партії. Від січня 1907 до весни 1908 року перебував під арештом за революційну діяльність, після звільнення емігрував до Львова, де включився в роботу Наукового товариства ім. Шевченка. В 1914 р. Дорошенко став одним із засновників Союзу визволення України, під час російської окупації Львова жив у Відні.

Повернувшись до Львова, він став керівником бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка. Рятуючись від Більшовицької навали, в 1944 році Дорошенко переїхав до Праги, а потім – до Німеччини, де перебував у таборах для переміщених осіб до 1949 року. В 1949 році він виїхав до США й оселився у Філадельфії, де й помер в 1963 році. Похований на українському цвинтарі в Баунд-Брук.

Як бібліограф Дорошенко почав працювати у Львові в 1908 р., в створеному для нього бібліографічному бюро Наукового товариства ім. Шевченка. Вимушені переїзди (по суті – утечі), які супроводжувались втратами нагромаджених матеріалів вкрай негативно відбивались на його роботі. Однак він зумів опублікувати бібліографічні покажчики творів Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, П. Куліша. Йому належать також праці про історію Наукового товариства ім. Шевченка, товариства «Просвіта». Ряд праць він присвятив творчості Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника.

Дорошенко і Грушевський

1. Заочне знайомство Грушевського з В. Дорошенком сталось в 1899 р., коли Дорошенко почав надсилати до «Літературно-наукового вісника» свої дописи.

2. Особисте їх знайомство відбулося влітку 1904 р., коли В. Дорошенко приїхав до Львова на курси українознавства, організовані М. С. Грушевським.

3. В 1908 р. В. Дорошенко, оселившись у Львові, отримав завдяки клопотам М. Грушевського постійну оплачувану посаду бібліографа Наукового товариства ім. Шевченка. Збережені листи Дорошенка до Грушевського найкраще висвітлюють саме цей період їх співпраці (до початку 1-ї світової війни).

4. В. Дорошенко не забув про 50-річний ювілей М. Грушевського і присвятив йому цілий номер «Вісника Союза визволення України» (1916 р., № 3).

5. В 1926 – 1927 роках В. Дорошенко брав участь у підготовці бібліографії праць М. Грушевського, яка готувалась до 60-річчя вченого.

6. Після смерті М. Грушевського В. Дорошенко збирав матеріали про його життя, надрукував ряд статей про Грушевського.

Важким і тернистим був творчий шлях видатного бібліографа, глибокого знавця української книги, літератури, історії, наукового життя і в цілому  українознавства. У Радянській Україні, особливо у повоєнні роки і пізніше (аж до нашого часу), його ім'я згадувалося в основному у негативному плані. Праці вченого були вилучені з наукового обігу. Проте у Західній Україні і за кордоном його вважали одним із найповажніших діячів української культури. У центрі уваги бібліографічних досліджень В. Дорошенка постійно була українознавча тематика загального характеру. Де б він не знаходився, одразу обростав українськими книжками, газетами, рукописами, бібліографічними картотеками, що й допомагало створювати універсальні бібліографічні праці.
На початку своєї бібліографічної діяльності Володимир Вікторович співпрацював з Російською академією наук у популярному на той час виданні "Обозрение трудов по славяноведению...", що виходило за редакцією професора В. Бенешевича. В. Дорошенко – автор 3-го випуску покажчика, що включає літературу за 1912 р. Він вийшов окремим виданням, де представлена українознавча література, і опублікована переважно в Росії, а також за її межами. Окремо видалено розділ "Бібліографія".
У 20-ті роки В. Дорошенко у київському журналі "Україна" продовжував друкувати широкі огляди українознавчих матеріалів, щоправда опублікованих уже за межами УРСР протягом 1914-1928 рр.
Знання стану української науки на підставі існуючої літератури дали змогу бібліографу неодноразово виступати з бібліографічними оглядами вітчизняного наукового руху. Зокрема у широкому огляді "Український науковий рух у 1911 році", надрукованому у "Літературно-науковому віснику", подано аналіз наукового набутку (переважно в галузі літератури та історії), опублікованого у тт. 101-106 "Записок Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка", окремих видань цього товариства, Бібліографічної комісії НІШ, Українського наукового товариства у Києві, "Етнографічних збірників" тощо. До речі, варто згадати такий факт: В. Дорошенко взяв найактивнішу участь у підготовці першої сучасної української енциклопедії тритомної "Української Загальної Енциклопедії", виданої протягом 1930-1935 рр., існування якої донедавна замовчувалося в Україні.
Вже у 50-х роках у Філадельфії він видав кілька ретроспективних покажчиків української емігрантської преси: "Українська національна преса в рр. 1945-1951 по цей бік залізної заслони" (1951); "Українська євангельська преса" (1952); "Показник української католицької преси".
Володимир Дорошенко зробив значний внесок у розвиток українознавчої бібліографії; бібліографії красного письменства, персоналій українських бібліографів і діячів культури, у пропаганду бібліографічних покажчиків шляхом їх рецензування, бібліографічного оснащення всіх своїх наукових студій. Праці вченого зберегли свою інформаційну і наукову вартість і дають нам можливість більш повно уявити історію української бібліографії як невід'ємної складової частини загальнонаціональної української культури.

https://biblio.lib.kherson.ua/doroshenko-vv.htm

https://www.m-hrushevsky.name/uk/Guide/DoroshenkoVV.html