Нещодавно книжкові полиці нашої бібліотеки поповнились саме цим мистецьким виданням, яке ми сміливо можемо назвати візитівкою українського народу. Альбом зібрав в собі усі виняткові описи та зображення артефактів нашої традиційної культури, шедеврів професійного мистецтва, символів та історичних постатей, які відтворили ідентичність та унікальність культури нашого краю.
Україна — це держава з багатотисячною історією, насичена унікальними культурними та мистецькими артефактами, подіями та персоналіями, які й прищеплювали любов до українського не лише серед українців, а показували усьому світу, що нам є чим пишатись. Родючий чорнозем, перший у світі вертоліт Сікорського, українська вишиванка, історія волелюбного народу України, який завше боровся за свою незалежність і волю — це лише невелика частка з того, про що ви можете прочитати на сторінках артбуку «Ковчег “Україна”» Ярини Винницької. І що найцікавіше — книга створена говорити з читачем не лише безпосередньо через текст, а більшою мірою через ілюстрації, на які хочеться і дивитись, і яких хочеться навіть торкатись, завдяки новітнім поліграфічним технологіям, використаних у дизайні й при друкові. Текст «Ковчега» є лише доповненням до головного у цьому артпроєкті — прекрасного поліграфічного виконання.
Спершу книга зустрічає читача тканинною палітуркою з суперобкладинкою з рисового паперу із золотим тисненням. А далі, гортаючи аркуші цього витвору мистецтва, ви будете насолоджуватись іншими поліграфічними засобами: тиснення золотом, висічкою-мережкою, сторінки з прозорого та напівпрозорого паперу та фактурні лаки. А неймовірної краси зображення і кольори гармонійно поєднуються між собою та якісно доповнюють короткий історичний екскурс в культурне минуле й сучасне нашого талановитого народу.
Усе це надалі буде спонукати читача повертатись до видання знову і знову, дедалі більше вчитуючись у тексти про українське.
Текст у виданні дуже лаконічний, проте цього достатньо, щоб навіть напрочуд обізнаний читач зміг почерпнути нових знань про свою країну. Основні розділи книги розповідають про наші символи, архетипи, пам’ять, традицію і творців. В кожному з цих розділів розглядаються найзначніші та найголовніші аспекти тієї чи іншої культурної одиниці, особливо привертає увагу розділ «традиція», де детально описано та проілюстровано багато цікавого про українські звичаї та побут. Наприклад, чи знаєте ви для чого українці викидали шкарлупу він писанок у річку? Якщо ні, то «Ковчег» вам розповість!
«Ковчег “Україна” — це проєкт-ініціація.
Він як капсула з надважливою інформацією, що її запускають у космос. Як закваска, яку господиня залишає на дні діжки для майбутнього хліба. Найбільша дорогоцінність, що її наречена зберігає у власній скрині. Відбірне зерно в зерносховищі.
На традиційних весільних рушниках українці часто вишивали Дерево Роду, а поруч — дві пташки, що охороняють Квітку Життя. Так і ми прагнемо вберегти саме ядро, серцевину України — те, що робить нас нами, і те, що має залишитись недоторканним навіть в епоху космічних мандрівок.
Тому ми зібрали найцінніше і завантажили на КOВЧEГ — весь культурний капітал країни, що має стати тими внутрішніми опорами, на яких збудуємо Україну майбутнього. Запрошуємо на борт нашого корабля-скрині, корабля-музею — доторкнутись до Справжнього і згадати себе…»
Авторка Ярина Винницька (на правах Ноя)
Читаючи цю книгу, у мене виникла цікава асоціація. Чи чули ви про проєкт «Пластинки піонера» астронома Карла Саґана? 1972 року на борт космічного зонду «Піонер 10» помістили дві алюмінієвих пластинки, у яких зашифрували головну інформації про земну цивілізацію: будова ДНК людини, відстань планети до сонця та основні закони точних наук, якими ми послуговуємось. За задумом учених, ці пластинки мають стати капсулою часу для тих цивілізацій, які, можливо, знайдуть їх. Так само артбук «Ковчег “Україна”» може стати свого роду «капсулою у часі», де зафіксовано основний пласт інформації, про який потрібно знати кожному поціновувачу української культури. Відтепер і ви можете ознайомитись з цією книгою у бібліотеці Української академії друкарства.
В час мужньої відсічі загарбникам, яку веде український народ у російсько-українській війні наведемо один із розділів книжки про воїнів.
«Ми – нація воїнів.
Як козак Мамай, що сидить з бандуркою в руках і шаблею «під руками», готовий будь-якої миті стати до бою, так і українці — мрійливі й сентиментальні, у критичній ситуації перетворюються на безстрашних воїнів, і «йдуть на ВИ!».
Легендарний вигук князя Святослава Хороброго могли промовляти й козаки Війська Запорозького; і українські січові стрільці — добровольчий легіон у складі австро-угорської армії, що залишив нам у спадок славетні перемоги і цілий пласт ліричних і бойових стрілецьких пісень; герої бою під Крутами (це коли 520 супроти п’ятитисячної армії);
а також воїни Української повстанської армії, які в умовах підпілля вели збройну боротьбу з двома окупаційними режимами
водночас; герої Небесної Сотні, що у пластикових шоломах і з дерев’яними щитами протистояли снайперам на Майдані; добровольці російсько-української війни ХХІ ст., що йшли на фронт у кросівках; кіборги, які тримали оборону Донецького аеропорту протягом 244 днів — «і вони витримали, не витримав бетон».
Свобода прописана в нашому ДНК найбільшими буквами».
Ще одним виданням проєкту «Ковчег» є альбом-каталог «Ковчег: Українське народне мистецтво», який вмістив найкращі зразки української традиційної спадщини. Напередодні Великодня пропонуємо статтю про писанку Любави Собуцької із цієї книжки.
ПИСАНКА
Світле почуття радості наповнює нас напередодні Великодня. Ми прагнемо кольорів, відродження, весни.
І цей ранньовесняний період у часі посту складно уявити без писанок. Крізь століття писанки донесли до нас важливі послання на тоненькій яєчній шкаралупі.
Своїми витоками писанка сягає язичництва. Їй відводилось важливе місце в ритуалах, пов’язаних із весняним святом Сонця. Писанку розписували тільки по сирому, повному яйці, вкриваючи солярними знаками: триногами, снастями, ламаними хрестами, «ружами» (восьмираменними зірками), «павуками». Не менш шанованими були писанки із символами води та землі. Навіть у ХХ ст. на писанках траплялися схематична Берегиня та її різновиди («кучер», «королева», «княгиня»), а також мотив Світового Дерева.
Збережені зразки писанок із останньої чверті ХІХ — початку ХХ ст. мають безліч варіантів рослинних, орнітоморфних і зооморфних мотивів.
Християнська релігія не зреклася писанки. З часом відбулось нашарування культурних, релігійних і знакових тлумачень її символіки. Тож поруч із давніми орнаментами-знаками на писанці з’явились зображення латинського хреста, Розп’яття, церковці, монастиря, вербових гілочок і написів «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!»
Традиційно в писанкарстві застосовували техніку воскового розпису. Лінії наносили розтопленим бджолиним воском за допомогою писачка. Фарбували яйце природними барвниками, поступово занурюючи писанку у фарби від найсвітлішого до найтемнішого кольору. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. майстрині щораз частіше купували хімічні барвники. Після того, як усі малюнки та кольори були нанесені на яйце, віск знімали над полум’ям свічки або нагрівали писанку (у деяких місцевостях запікали) в печі, а тоді ганчіркою витирали зайвий віск.
Практично всі етнографічні регіони України мали свої звичаї народного писанкарства. Найкраще мистецтво розпису зберігалось на Західній Україні. Завдяки тому, що зміни в традиційному мистецтві відбувались дуже повільно, а писанок писали багато і процес відбувався щорічно, вдалось донести давні орнаменти до сьогодні. Ідентифікувати походження писанки не так уже й складно. В орнаментиці української писанки переважають геометричні візерунки. Найхарактерніші приклади бачимо в писанкарстві Гуцульщини, Покуття та Буковини. Гуцульські писанки вирізняються багатим орнаментуванням дрібними геометричними елементами, тонкою лінією й теплою, яскравою кольоровою гамою. Поширеними були зображення оленів, коників, птахів і риб («пстругів»), деяких рослин. Писанкарки майстерно вписували їх у складну геометричну схему. Серед писанкарських осередків виокремлюється село Космач, де мініатюрні візерунки й сонячні барви перегукуються з місцевим вишиттям.
На писанках Покуття можемо побачити різні варіанти зображень хреста. Бойківські переважно монохромні й розписані нескладними візерунками: завитками, «хвильками», «смерічками». А от писанки Західного та Східного Поділля виділяються архаїчною символікою, більш лаконічним орнаментуванням, товстою графічною лінією. На Західному Поділлі переважає темне, навіть чорне тло, на Східному – більш світлий і яскравий колорит. Їхня кольорова гама й орнаментика також мають багато спільного з місцевою вишивкою.
Для писанок Центральної України характерне поєднання рослинних і геометричних візерунків, використання одного чи двох мотивів, грубі контури, світла кольористика. Часто трапляється комбінування зеленого з жовтим і червоним кольором, а також зразки з білим тлом. Характерними є мотиви вазона та восьмипелюсткових розет — «рож». Розповсюджені рослинні орнаменти — зображення кленового, яворового й найчастіше дубового листя.
Зовсім інший характер мають писанки із Сокальщини. Саме в цій місцевості поширені розписи квітковими орнаментами, які немовби обплітають поверхню яйця в довільному порядку.
Писанка, вид народного й декоративного мистецтва, що має виражену обрядову функцію, продовжує розвиватись. Її й сьогодні активно творять майстри й майстрині всієї України.
Любава Собуцька
Анотації
Винницька Я. Ковчег «Україна» / Ярина Винницька. — Львів : Видавництво Ковчег, 2021. — 160 с.
Подарункове видання «Ковчег «Україна» — це вся культурна спадщина України під однією обкладинкою: артефакти традиційної культури, шедеври професійного мистецтва, символи і архетипи, історичні постаті й видатні культурні діячі — усе те, що заслуговує на статус «бренд України».
Ковчег «Україна» – це те вічне «пізнати себе» з храму Аполлона в Дельфах. Ми досі не знаємо себе справжніх — і тому себе не любимо (бо ж як можна любити те, чого не знаєш). Тому це книга-ініціація, книга-мандрівка тисячоліттями української історії та культури в пошуках себе. Запрошуємо на борт нашого корабля-скрині — доторкнутись до Справжнього і згадати все…
Видання має стати книжковою візитівкою України, офіційним державним подарунком-символом. Книга, яку треба вивчити напам’ять, — якби кожен українець знав бодай те, що є в цій книзі, впізнавав ці імена, артефакти, картини тощо, то ми б жили в геть іншій країні.
Ковчег : Українське народне мистецтво : альбом-каталог. — Львів : Коло, 2021. — 432 с. : іл.
Мистецьке видання «Ковчег», наче скриня нареченої, вмістило найкращі зразки української традиційної спадщини під однією обкладинкою — усе те, що заслуговує на статус «Бренду України». Це книга-ініціація, книга-мандрівка століттями української історії та культури в пошуках себе.
Видання має стати книжковою візитівкою України, подарунком-символом. Проєкт здійснено Інститутом колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ та культурною платформою Ковчег «Україна» за підтримки Українського культурного фонду.
Автори ідеї: Тарас Лозинський, Ярина Винницька
Упорядкування: Остап Лозинський
Автори текстів: Ярина Винницька, Любава Собуцька, Ярослав Кравченко, Оксана Романів-Тріска, Тарас Лозинський, Тетяна Нечипоренко
Книги видано за підтримки Українського культурного фонду, два примірники видання Ярини Винницької «Ковчег “Україна”» є у бібліотеці Української академії друкарства.
Електронні версії обох видань видання можна почитати чи завантажити за ланкою: ТУТ і ТУТ .
Текст та світлини: Дмитро Мосійчук, Надія Галайко, студенти освітньої програми видавничої справи та медіакомунікацій
Кураторка книжкового блогу: Оксана Левицька, доцентка кафедри медіакомунікацій