З 17 березня починається цикл вебінарів з наукометрії «Головні метрики сучасної науки: Scopus та Web of Science». Зустрічі організовує науково-навчальний центр компанії «Наукові публікації – Publ.Science».

Ведуча: Єлизавета Батаєва – спеціаліст науково-навчального центру компанії «Наукові публікації –  Publ.Science».

Ці вебінари розроблені спеціально для учасників науково-публікаційного процесу: вчені, редактори, аспіранти, студенти, редактори. Науковці зможуть дізнатися корисну інформацію зі сфери наукометрії та скористатися нею для своєї професійної діяльності.

На учасників вебінарів чекає 5 онлайн-зустрічей

1. Базис наукометрії. Що? Кому? Навіщо?
2. Головні метрики сучасної науки.
3. Основи Scopus. Проблематика самостійної публікації.
4. Основи Web of Science. Проблематика самостійної публікації.
5. Тонкощі наукового консалтингу. Як економити час у процесі публікації?

Участь у циклі вебінарів безоплатна, але можлива лише після реєстрації. Усі бажаючі зможуть отримати сертифікат, але, за умови, якщо відвідають 4-5 онлайн-зустрічей.  

УВАГА! ОНЛАЙН КУРС «НАУКОВА КОМУНІКАЦІЯ В ЦИФРОВУ ЕПОХУ»

Шановні науковці!

          Запрошуємо вас приєднатися до онлайн курсу «Наукова комунікація в цифрову епоху».

Курс  розпочався 2 березня 2020 року. Щотижня додаються нові теми, підключитися можна будь-якої миті, але не варто відкладати. Складається курс з відео лекцій і тестових завдань, які слухачі проходять у зручний для них час з будь якого комп’ютера, планшета чи смартфону. Розрахований на 13 тижнів.

Зареєструватися 

https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:UKMA+SCDA101+2020_T1/about

КУРС РОЗРОБЛЕНИЙ

-       викладачами та співробітниками Національного університету «Києво-Могилянська академія»;

-       компанією «CLARIVATE ANALYTICS»;

-       ГО «ELibUkr»;

-       проектом «FOSTER».

ДЛЯ КОГО ЦЕЙ КУРС?

Для молодих дослідників:

-       здобувачів ступеня PhD;

-       викладачів університетів на ранніх етапах їхньої наукової кар’єри;

-       всіх, хто прагне дізнатися більше про наукову комунікацію, її основні складники, новітні тренди та технології, секрети ефективної роботи з інформацією, управління даними дослідження.

ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ КУРСУ

Ви зможете зрозуміти:

-       Як відбувається сучасна наукова комунікація.

-       Яким чином відкритий доступ, відкрита наука, відкриті ліцензії, управління даними досліджень впливають на життєвий цикл наукового дослідження.

-       Як застосовувати сучасні практики та пошукові техніки для роботи з науковими джерелами.

-       Як використовувати універсальні та спеціалізовані інформаційні ресурси, сучасні веб-застосунки для різних етапів дослідження.

СТРУКТУРА КУРСУ

По закінченню тим, хто набрав більше 60 зі 100 балів, видається сертифікат про проходження курсу

"Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства."

Микола Бажан

 

...Багатьма дорогами пройшов Микола Гурович Куліш –дорогами навчання, таврійського степу й України, дорогами війн, самовіддачі, духовного піднесення, дорогами творчості, відкриття, переслідувань. За недовге життя йому довелося пережити ледь не все, що тільки може випасти на долю людини. І на всіх дорогах, в усіх життєвих випробуваннях він залишався яскравою постаттю, що прагне справедливості, краси і добра

 

Микола Куліш – один із найбільш оригінальних українських драматургів першої половини ХХ століття, представник Розстріляного відродження.

Для творчості доля виділила Миколі Кулішу всього десять років. Наприкінці 1934-го, невдовзі після того, як письменник відзначив свій 42-й день народження, його забрали енкаведисти. А через кілька років життя Миколи Гуровича обірвалося на Соловках…

Селянський син із Чаплинки Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз Херсонська область) народився 18 грудня 1892 р. в бідній родині. Цей кароокий, маленький зростом, але широкоплечий, кмітливий і впертий чабанець, якого природа наділила прекрасною пам'яттю, дивував учительку своїми запитаннями і відповідями. Був жадібний до книжок: перечитав усе, що було в шкільній бібліотеці і в книгозбірнях вчителів.

 Потяг до навчання мав настільки великий, що місцева інтелігенція зібрала 100 крб. для здібного учня і у вересні 1905 року Микола Куліш, якому на ту пору "тринадцятий минало", подався в Олешки. Дома, в Чаплинці, залишилися батько з матір'ю та ще дві молодші сестрички.

 Мати через рік померла. Звідтоді довелося Миколі покладатися хіба що на власні сили, витривалість, почуття гідності і на свої виняткові здібності. Квартирував у добрих людей, потім якийсь час жив у притулку для сиріт. Згодом його прихистила родина олешківських інтелігентів Невелів. В цій сім'ї дітей учили співу, грі на фортепіано, віолончелі. Разом з братами Невелями, своїми шкільними друзями, Микола Куліш влаштовував музичні і театральні імпрези, і сам брав у них участь. На вечірки приходили гімназисти, вчителі… Це був новий для селянського хлопця світ.

 Після закінчення чотирикласної школи М. Куліш вступив до 5-го класу приватної гімназії. Саме там починає виявлятися його художній і літературний хист.

 Влітку 1914-го року він вступає на інформатико-філологічний факультет Новоросійського (Одеського) університету. А в серпні почалася перша світова війна, і Микола Куліш був мобілізований на фронт.  

 У 1919 році М. Куліш сформував у Херсоні Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Завершивши у 1921 році службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів, М. Куліш перейшов на цивільну службу. Після цього завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету. У 1922 р. переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл. В Одесі Куліш став членом письменницької спілки "Гарт", захопився ідеями літературного угрупування   М. Хвильового "Урбіно", закінчив п'єсу "97", яка зробила його знаменитим драматургом.

 З 1925 р. письменник жив у Харкові, тут він плідно співпрацював з режисером театру "Березіль" Лесем Курбасом, якого він вважав видатним режисером і мислителем. Куліш цінував Курбаса як аналітика мистецтва і літератури, як людину широкої гуманітарної освіти, одного з теоретиків української культури.

Дружба між Кулішом і Курбасом тривала 8 років – аж до смерті і мала великий вплив на становлення українського театру у першій половині ХХ ст.

 Через те, що Лесь Курбас дуже шанував Куліша, його п'єси ставляться у театрі "Березіль" найчастіше. Безпосередньо Лесь Курбас поставив п'єси "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Маклена Граса", а за його підтримки ставили п'єси "Комуна в степах", "97". Якби не заборони реперткому, в цьому театрі також було б поставлено комедії "Отак загинув Гуска", "Хулій Хурина", драми "Зона", "Закут", "Вічний бунт", "Патетична соната" – це було в намірах театру "Березіль".

 Лесь Курбас вважав Миколу Куліша провідним українським драматургом.        

  У 1934 р. на першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників М. Куліша було звинувачено у буржуазному націоналізмі, а в 1935 р. – заарештовано.

 Розстріляний в кінці жовтня 1937 р. в урочищі Сандомах біля Медвежегорська, що в Карелії.

25 жовтня професійне середовище відзначало День маркетолога.

З нагоди цього свята бібліотека Української академії друкарства отримала в подарунок книгу "Big Money: принципи перших", автором якої є Євген Черняк.

Книга є вагомою не стільки з її теоретичного змісту, як практичного. Автор справедливо відтворює думки відомих авторитетів бізнесу, розкриваючи їх через власне бачення здійснення менеджерської, маркетингової та підприємницької діяльності на загал.

Авторитетними є висловлювання автора щодо впровадження діяльності компанії через призму власного практичного досвіду.

Книга буде корисна як практикам, так і теоретикам, а особливо молоді.

Вдячні за подаровану книгу Таран Оксані, керівнику проєкту "А за що? Просто так!".

 (1879-1963)

Був членом Революційної української партії, потім – Української соціал-демократичної робітничої партії. Від січня 1907 до весни 1908 року перебував під арештом за революційну діяльність, після звільнення емігрував до Львова, де включився в роботу Наукового товариства ім. Шевченка. В 1914 р. Дорошенко став одним із засновників Союзу визволення України, під час російської окупації Львова жив у Відні.

Повернувшись до Львова, він став керівником бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка. Рятуючись від Більшовицької навали, в 1944 році Дорошенко переїхав до Праги, а потім – до Німеччини, де перебував у таборах для переміщених осіб до 1949 року. В 1949 році він виїхав до США й оселився у Філадельфії, де й помер в 1963 році. Похований на українському цвинтарі в Баунд-Брук.

Як бібліограф Дорошенко почав працювати у Львові в 1908 р., в створеному для нього бібліографічному бюро Наукового товариства ім. Шевченка. Вимушені переїзди (по суті – утечі), які супроводжувались втратами нагромаджених матеріалів вкрай негативно відбивались на його роботі. Однак він зумів опублікувати бібліографічні покажчики творів Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, П. Куліша. Йому належать також праці про історію Наукового товариства ім. Шевченка, товариства «Просвіта». Ряд праць він присвятив творчості Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника.

Дорошенко і Грушевський

1. Заочне знайомство Грушевського з В. Дорошенком сталось в 1899 р., коли Дорошенко почав надсилати до «Літературно-наукового вісника» свої дописи.

2. Особисте їх знайомство відбулося влітку 1904 р., коли В. Дорошенко приїхав до Львова на курси українознавства, організовані М. С. Грушевським.

3. В 1908 р. В. Дорошенко, оселившись у Львові, отримав завдяки клопотам М. Грушевського постійну оплачувану посаду бібліографа Наукового товариства ім. Шевченка. Збережені листи Дорошенка до Грушевського найкраще висвітлюють саме цей період їх співпраці (до початку 1-ї світової війни).

4. В. Дорошенко не забув про 50-річний ювілей М. Грушевського і присвятив йому цілий номер «Вісника Союза визволення України» (1916 р., № 3).

5. В 1926 – 1927 роках В. Дорошенко брав участь у підготовці бібліографії праць М. Грушевського, яка готувалась до 60-річчя вченого.

6. Після смерті М. Грушевського В. Дорошенко збирав матеріали про його життя, надрукував ряд статей про Грушевського.

Щиро вітаємо чудовий колектив нашої бібліотеки.

Бажаємо міцного здоров'я, щастя і добра, натхнення до нових звершень, любові і душевного тепла.

Божого благословіння і світлих доріг в житті.

"Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу"
(Г. Лейбніц - німецький філософ)

Всеукраїнський день бібліотек – це нагода відзначити роль книгозбірні у житті кожного українця і зокрема зростаючих поколінь. Це також можливість привернути увагу суспільства до ролі і високої місії бібліотекаря – просвіщати, навчати орієнтуватися у потоці інформації, сприяти оволодінню навичками пошуку та використання ресурсів на різних носіях і допомогти усвідомити значення бібліотеки суспільства знань, допомогти зрозуміти, що бібліотеки єднають світ, а бібліотекарі є хранителями, збирачами духовних скарбів, помічниками і порадниками на шляху до знань і мудрості.

Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виклсючно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в онову інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.

Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в незалежній Україні, 14-го травня 1998-го року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського Дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня.

На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.

У рамках 26 Bookforum в аудиторії Української академії друкарства відбулася зустріч відомого правознавця, заслуженого юриста України - Володимира Кампа з викладачами, працівниками бібліотеки та студентами. Викладав у вишах Львова та Києва, був першим заступником Голови Колеґії з політико-правових питань Державної думи України (1992), помічником і заступником міністра культури України (1993–1994), заступником керівника секретаріяту Комісії з питань правової політики і судово-правової реформи Верховної Ради України (1995), суддею Конституційного Суду України (2006–2013).

Автор праць із проблем Конституції України, гідности і прав людини, верховенства права, конституційної та місцевої демократії, судової і правової систем. Співавтор та співредактор навчального посібника «Права і свободи людини і громадянина в Україні. Доктрина Європейського суду з прав людини і Конституційного Суду України».