15 вересня 2021 року у Львівському музеї історії релігії відкрилася виставка «(Не)забутий Іван Тиктор: до 125-річчя від дня народження видавця». Вона інформує відвідувачів про львівський період діяльності Тиктора та основні досягнення проєкту «Українська Преса». На виставці представлені світлини з родинного архіву, інформаційні стенди про видавничі проєкти та зразки рекламної продукції концерну.
Іван Тиктор — український видавець, редактор та громадський діяч. Народився у с. Красному в родині Микити та Наталії Тикторів. Навчався у Рогатинській та Львівській гімназіях, пізніше вивчав право і торговельні науки у львівському Таємному університеті. Під час Першої світової війни служив у легіоні УСС та УГА. Після окупації ЗУНР потрапив до концентраційного табору, звідки звільнився 1921 року. В рідному Красному допоміг зорганізувати гуртки «Рідної школи» та «Союзу українок», читальню «Просвіти», драматичний гурток, хор і духовий оркестр. Він заснував перший у Західній Україні видавничий концерн «Українська преса», що став найбільшим центром книго- та пресовидання у міжвоєнній Галичині.
До 1939 року Іван Тиктор був власником найбільшого видавничого концерну Галичини «Українська преса». Він видавав щоденні газети, тижневики і щомісячні видання, періодику для дітей.
Його новаторство також полягає у тому, що саме Тиктор першим спромігся перетворити видавництво на бізнес, послуговуючись західним принципом та вважаючи, що преса і книгодрукування мають самооплачуватися і не мають бути благодійним проєктом.
«“Українська преса” — так амбітно назвав Тиктор своє дітище — дуже скоро став унікальним, і досі не перевершеним за масштабами діяльності, широтою репертуару та фінансовими успіхами видавничим центром поступового українства, а його власник — мільйонером, що у 1938 році очолив Товариство українських підприємців Львова. З “Українською пресою” співпрацювали десятки відомих журналістів, художників, науковців, літераторів, суспільних діячів. Багато з них згодом посіли помітне місце в культурному житті не лише краю, а й українських громад Європи, США, Канади (М. Возняк, С. Гординський, Е. Жарський, О. Кисілевська, Е. Козак, Р. Лісовський, А. Лотоцький, Є. Яворівський та інші)», — зазначено на одному із стендів виставки.
Детальніше про видання концерну Івана Тиктора можна дізнатись зі стендів виставки, а також побачити видання Тиктора з фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. Відеоряд поглиблює знайомство з Тиктором та його здобутками. Родзинкою виставки стала інсталяція, яка занурює в атмосферу редакції тих часів.
Ініціаторами виставки є колектив Української академії друкарства, де ще від кінця 1980-х років науковці досліджують видавничий доробок Івана Тиктора, підготували колективну монографію («Іван Тиктор: талан і талант», 2007), ініціювали встановлення інформаційної таблиці про видавця на вулиці його імені.
Виставка викликала значне зацікавлення у відвідувачів, тож музей продовжив її експозицію до кінця жовтня.
Марина Кравченко, Возна Вікторія, Анастасія Недзельська,
студентки освітньої програми з видавничої справи та медіакомунікацій