Майже 150 років тому, а саме 11 грудня 1873 року, було засновано Наукове товариство імені Шевченка (далі — НТШ), яке називають першою українською науковою громадською організацією. Перші двадцять років Товариство діяло як літературне, ставлячи собі за мету «вспомагати розвій руської (малоруської) словесности, а саме — «видавати і накладати книжки і часописьма літературні і наукові», «вспирати літературні і наукові видання», «роздавати премії і задопомоги літератам» (цитовано за: https://t.me/Knyzhkova_spadshchyna_NTSh/6). Для цього було заведено власну друкарню, де виходили книжки і власним накладом, і на замовлення різних громадських організацій, державних установ, національних товариств і приватних осіб.
Від 1892 року Товариство змінило назву на наукове і поглибило дослідницьку діяльність, відображену у численних виданнях історичного, мовознавчого, літературознавчого, етнографічного, природничо-математичного, технічного, медичного та інших напрямів. Головним його завданням було «плекати й розвивати українсько-русинській мові науку без прямого дидактичного призначення» (див.: http://aleph.lsl.lviv.ua:8991).
150-му ювілею НТШ Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника приурочила створення цифрової колекції «Книжкова спадщина Наукового товариства імені Шевченка». У травні 2023 року розпочато оцифрування видань, які вийшли друком між 1874–1913 роками, тобто репрезентують лише перші два періоди діяльності інституції. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
Команда проєкту поставила собі за мету забезпечити збереження оригіналів рідкісних та цінних видань з книжкової спадщини НТШ, які згідно з Постановою Кабміну України 2001 року зараховано до національного культурного надбання; створити цифрову колекцію книжкових видань НТШ, які вийшли друком упродовж 1874–1913 років; надати вільний відкритий доступ користувачам до повнотекстових копій видань та ввести їх у широкий науковий та культурний обіг.
На сайті Бібліотеки Стефаника представлено більше 400 видань. Серед них масштабні серійні видавничі проєкти, що відображають потужний науковий доробок учених, найперше в дослідженні гуманітарної сфери, розробленні термінології різних галузей знання. Активно друкувати наукові праці Володимир і Олександр Барвінські, Михайло Драгоманов, Омелян Огоновський, Іван Франко, Леся Українки, Михайло Грушевський, Михайло Возняк, Іван Кревецький та інші. В колекції представлено праці більше ста авторів. Чимало серед них перших прижиттєвих творів класиків української літератури.
Особливу роль відіграло Товариство у становленні таких періодичних друків, як щоденної газети «Діло» (від 1880), двотижневої «Зорі» (1885–1897), «Літературно-наукового вісника» (1898–1913), «Записок НТШ» (від 1892), більша частина з яких представлена в онлайн-бібліотеках «Культура України», «Україніка наукова», «Е-архів Михайла Грушевського». Тому команда проєкту сфокусувалася на неперіодичних виданнях, серед яких чимало популярних у той час відбиток і передруків статей (понад 80), наприклад: Василь Панейко «Раціоналїзм і реалїзм в розуміню суспільних явищ» (1910) — відбитка із «Записок НТШ», Михайло Лозинський «Автономія країв в австрійській конституції» (1912) — відбитка із третього випуску «Студій з поля суспільних наук і статистики».
Користувачам доступні книжки, випущені як додатки до періодичних друків, наприклад, «Рускій правотарь народний» (часопис «Батьківщини»), «Бібліотека найзнаменитіших повістей» (газета «Діло»). Оцифровано деякі випуски «Дрібної бібліотеки», яку готували до друком Іван Франко спільно з Михайлом Павликом та Іваном Белеєм, «Руско-українська бібліотека» Євгена Олесницького, «Літературно-наукова бібліотека», що виходила накладом Франка.
Електронні версії видань засвідчують, що тогочасні видавці звертали особливу увагу на рекламу своєї продукції. На усіх сторінках обкладинки (окрім титульної) друкували списки книжок, які можна придбати в книгарні НТШ. Вони могли стосуватися конкретної серії, анонсувати певну книжку, твори автора. Цікаво, що на четвертій частині видань вдруковано їхню ціну.
Оцифрування видань створює багато переваг для користувачів, усуваючи часові та просторові бар’єри, передусім для тих, які навчають, навчаються, досліджують. Щоправда, цифрові копії захищені від завантаження на власні ґаджети і не можуть використовуватися за відсутності доступу до глобальної мережі. Попри це, цифрова колекція стане важливою джерельною базою для вивчення історії видавничої справи в Україні. Вдалі книжкові проєкти будуть корисними для створення культурного продукту для сучасного українського медіапростору.
Текст: Надія Зубко
Кураторка книжкового блогу: Оксана Левицька