Галущинський Михайло Миколайович

Знайомтесь: організатор бібліотечної справи в Галичині, педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч, правозахисник; перший командант Легіону Українських січових стрільців (УСС), віце-маршалок Сенату Польської Республіки, член НТШ – Михайло Гущинський.

М. Галущинський обстоював думку, що культурний поступ народу є довготривалим і складним процесом, можливим лише за умови наполегливої просвітницької праці фахово підготовлених осіб, і що саме ця праця стане головним чинником національної консолідації українців.

Як теоретик і практик позашкільної освіти, особливого значення М. Галущинський надавав продуманому розвиткові бібліотечної та видавничої справи, вважаючи, що «одним з доказів правдивої культури буде книжка і відношення громадянства до книжки», «книжка має стати одним із найліпших і найвірніших приятелів народу», аби нація зростала знаннями і працею, а не міфами та інстинктами. Щоб люди покладалися на власний розум, а не на волю вождів.

М. Галущинський пропонував у бюджетах громад окремим рядком передбачати кошти на ведення бібліотек, заохочувати населення краю та заокеанську діаспору робити добровільні пожертви на придбання книжок в колективне користування, дублетні примірники передавати до інших бібліотек, щоб поліпшити обертаність фонду. Бібліотекарів він рекомендував призначати з-посеред представників місцевої інтелігенції, радив звертати увагу громад на поліпшення діяльності книгозбірень (розміщення фондів, зручний для читачів графік роботи, продуманий добір книжок, ведення бібліотечної статистики, письмових анкет, гуртків з бібліотечної справи тощо). М. Галущинський відстоював обов’язковість у кожному селі трьох громадських споруд – школи, церкви і бібліотеки.


60 років від дня народження Галини Костянтинівни Вдовиченко

(Твоє призначення, твій талант, твоя сила належать не тобі, ти — провідник між Господом і тим, що повинен зробити. Якщо порушуватимеш певні правила (які саме — відчуватимеш сам), то одного разу можеш прокинутися безсилим і безталанним, і вже нічого не зумієш. Тому роби своє, але не будь-якою ціною. І матимеш підтримку...)

Галина Вдовиченко

Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/author/229412/quotes-galina-vdovichenko

 

Твоє призначення, твій талант, твоя сила належать не тобі, ти — провідник між Господом і тим, що повинен зробити. Якщо порушуватимеш певні правила (які саме — відчуватимеш сам), то одного разу можеш прокинутися безсилим і безталанним, і вже нічого не зумієш. Тому роби своє, але не будь-якою ціною. І матимеш підтримку...
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/author/229412/quotes-galina-vdovichenko

Галина Вдовиченко народилась у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька.

Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. До 2017 року працювала заступником головного редактора у газеті «Високий Замок» (Львів).

Ім’я Галини Вдовиченко напевне запам’яталося українським читачам, адже її перший роман «Пів’яблука» швидко став загальним улюбленцем як «український «секс і місто». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал "Кореспондент" поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року.

Всі книги Галини Вдовиченко - яскравий приклад якісної літератури в мелодраматичному жанрі. Сюжети її творів розгортаються в українських містах і навколо знайомих багатьом читачам персонажів. Адже найчастіше головні герої книг цієї письменниці - звичайні люди, яких ми безліч разів зустрічали на вулиці, але при цьому трапляються з ними зовсім не звичайні події.


Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

Своїм другим романом, переможцем Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», що вийшов під назвою «Тамдевін», письменниця остаточно закріпила славу навдивовижу талановитої й успішної сучасної авторки.

У 2011 році вийшла перша книжка Галини Вдовиченко для дітей – казкова повість «Мишкові Миші» з ілюстраціями художниці Анни Сарвіри. У 2015 та 2017 роках вийшли дві частини суперпопулярних дитячих книг «36 і 6 котів» («Видавництво Старого Лева» ) з ілюстраціями Наталки Гайди.

Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко

Роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». 

Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова».

Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко Літературний дебют письменниці відбувся у 2008 році, коли світ побачив роман «Пів-яблука». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. В основу сюжету покладено історію чотирьох подружок, мешканок Львова - Галини, Ірини, Магди і Луїзи. В один день в їхньому житті з'являється старовинне дерев'яне яблуко, що зберігає в собі давній секрет, який допоможе кожній з них виконати їх найзаповітніші бажання. Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/сна
Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко Літературний дебют письменниці відбувся у 2008 році, коли світ побачив роман «Пів-яблука». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. В основу сюжету покладено історію чотирьох подружок, мешканок Львова - Галини, Ірини, Магди і Луїзи. В один день в їхньому житті з'являється старовинне дерев'яне яблуко, що зберігає в собі давній секрет, який допоможе кожній з них виконати їх найзаповітніші бажання. Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

 

твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко Літературний дебют письменниці відбувся у 2008 році, коли світ побачив роман «Пів-яблука». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. В основу сюжету покладено історію чотирьох подружок, мешканок Львова - Галини, Ірини, Магди і Луїзи. В один день в їхньому житті з'являється старовинне дерев'яне яблуко, що зберігає в собі давній секрет, який допоможе кожній з них виконати їх найзаповітніші бажання. Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

 

Сучасна українська література: творчість Галини Вдовиченко Літературний дебют письменниці відбувся у 2008 році, коли світ побачив роман «Пів-яблука». Весь перший тираж твору був проданий всього за місяць, що зробило його лідером продажів, а журнал «Кореспондент» поставив роман на друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. В основу сюжету покладено історію чотирьох подружок, мешканок Львова - Галини, Ірини, Магди і Луїзи. В один день в їхньому житті з'являється старовинне дерев'яне яблуко, що зберігає в собі давній секрет, який допоможе кожній з них виконати їх найзаповітніші бажання. Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. Незабаром дівчина знайомиться з приємним молодим чоловіком, після чого її життя стрімким чином перетворюється - стрункий чоловік з оксамитовим поглядом змінює все. Книги, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - потрапив у полон український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів. Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі радісні почуття. Ці романи послужать відмінним вибором для спокійного вечірнього читання вдома або у відпустці.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/
Популярна українська письменниця, яка дебютувала у великій літературі в 2008 році романом «Пів-яблука». Всі книги Галини Вдовиченко - яскравий приклад якісної літератури в мелодраматичному жанрі. Сюжети її творів розгортаються в українських містах і навколо знайомих багатьом читачам персонажів. Адже найчастіше головні герої книг цієї письменниці - звичайні люди, яких ми безліч разів зустрічали на вулиці, але при цьому трапляються з ними зовсім не звичайні події. Купити книги Галини Вдовиченко варто всім поціновувачам сучасної української літератури, визнаної шанованими критиками і приголубленою увагою читачів.

Подробнее: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Galina_Vdovichenko/

Книжкова виставка - "Дерево знань".

До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження в  Українській академії друкарства підготовлено книжкову виставку - "Дерево знань". Експозиція познайомить читача з літературою, яка висвітлює сучасні технології опрацювання текстової та ілюстративної інформації, процеси взаємовідносин видавництва та поліграфічного підприємства, розглядаються питання художньо-технічного оформлення поліграфічної продукції, способи її друкування та оздоблення.

 

Виставка експонується за адресою: вул. Підвальна 17, 1; 2-й поверх у читальному залі бібліотеки.

 

Термін експонування: 28 травня – 30 травня 2019 р.

26 травня - День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження

Те, що одного разу надруковано, стає здобутком усього світу на всі часи.

Лессінг

 

Видавнича справа — дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці — справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму.

Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок.

Дещо з історії...

Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій 1491 року з'явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573—1575 рр. А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (1574), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.

Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька біблія, завершена 1581-го. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».

Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована 1616, Київська Лаврська друкарня працювала три сторіччя. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла впродовж 1592—1602 р.

Всього в Україні в 1574 - 1648 рр.. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами. Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами існувало близько 50 українських видавництв.

 

Сьогодні перед тими, хто займається виготовленням та розповсюдженням книги, постала серйозна проблема – бурхливий розвиток інформаційних технологій, який спричиняє зниження попиту на друковане видання. Однак, книга була, є і ще довго буде головним інструментом формування людської особистості, її морального й громадянського обличчя, духовних якостей, освітнього, інтелектуального і професійного рівня.

В умовах інформаційної війни проти України, активна громадянська позиція, високий професіоналізм та патріотизм працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження роблять неоціненний внесок у формування громадської думки, світогляду молодого покоління, культурного та духовного середовища.

Це професійне свято людей, яким притаманна висока культура, постійний творчий пошук, шанобливе ставлення до книги.

Це свято тих, хто робить найважливішу та найблагороднішу в світі справу — творить Людину.

 

 

16 травня - День вишиванки

Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

З нагоди цієї дати у бібліотеці представлено представлено книжкову виставку.

   

 

Топ-10 цікавих фактів про вишиванку

  1. Перші вишивки мали здебільшого релігійний зміст і оберігали своїх власників від зла. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Наприклад, дітям при народженні дарували вишиту сорочу, як оберіг від злих духів.
  2. Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які довгий час мешкали на території сучасної України. Археологи навіть знайшли на Черкащині зображення чоловіків в українських національних костюмах, датовані VI ст. н. е.
  3. Вишиванку завжди майстрували жінки, тому вона символізувала добро, любов і вірність. Одна з традицій зобов'язувала дівчат вишивати своїм нареченим сорочку до весілля.
  4. Існує легенда, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Так хлопець підтверджував вірність своїй коханій і нікого не допускав до такого сакрального ритуалу.
  5. Першим новатором, який поєднав вишиванку зі світським піджаком, був Іван Франко. Навіть на 20-гривневій купюрі письменник зображений у своєму улюбленому стилі.
  6. Першим ведучим, який з’явився під час прямого ефіру в вишиванці, став Андрій Шевченко. В такому вигляді він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі". Згодом цю тенденцію підтримали й інші журналісти та телеведучі.
  7. Дуже багато орнаментів сягають своїм корінням ще до язичницьких часів. Наприклад, знаки сонця, вітру чи громовиці.
  8. Однією з найгарніших вишиванок вважають Борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Навіть у Борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, вдягнута саме в таку вишиванку.
  9. Орнаменти вишиванки нині красуються не лише на сорочках, але й на автомобілях, татуюваннях чи на одязі домашніх улюбленців. Українська вишиванка заполонила майже весь світ.
  10. Кожен регіон України має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.

Дмитро Дорошенко

 (1882 - 1951)

"Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі жодної військової частини. Тоді зібрали нашвидкоруч загін із студентів та гімназистів старших класів і кинули їх - буквально на забій - назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків. Нещасну молодь довезли до станції Крути і висадили тут на "позиції". У той час,  коли юнаки  (в більшость не тримали в руках рушниці) безстрашно виступали проти більшовицьких загонів, їх начальство, група офіцерів, залишилася в поїзді  і влаштувала пиятику у вагонах; більшовики без зусиль розбили загін молоді і погнали його до станції

Побачивши небезпеку, ті хто знаходився в поїзді, поспішили віддати сигнал до від'їзду, не залишилося ні хвилини, щоб захопити із собою юнаків, котрі лишилися живими..... Шлях на Київ був тепер абсолютно відкритий."

голова Генерального секретаріату

Центральної Ради Дмитро Дорошенко

Представники славнозвісного козацько-старшинського роду Дорошенків з давніх часів вірою та правдою служили українській землі: на початку XVІІ століття — гетьман реєстрових козаків Михайло Дорошенко, засновник роду; пізніше, у період Української національної революції 1648—1676 рр. — гетьман Петро Дорошенко та його брати Андрій і Григорій. Не стало винятком і ХХ століття, а саме доба Української революції 1917—1921 рр., учасником якої був Дмитро Іванович Дорошенко.

08 квітня 1882 р. народився Дмитро Дорошенко – український історик, публіцист, літературознавець, редактор, бібліограф, громадський і державний діяч, голова Генерального секретаріату Української Центральної Ради, міністр закордонних справ в уряді П.Скоропадського.

Маловідомі факти про Дмитра Дорошенка.

1914 року він працював викладачем історії у двох київських комерційних училищах і водночас бібліотекарем у Київському художньо-історичному музеї. Коли постала необхідність призначення керівника Київської міської публічної бібліотеки (тепер – Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, прогресивна інтелігенція міста, що стояла на проукраїнських позиціях, висунула на цю посаду Дмитра Дорошенка. Проте, як згадував пізніше у своїх мемуарах Д. Дорошенко, під час розгляду влітку 1914 р. кандидатури нового керівника бібліотеки ”… Дума вибрала мене одноголосно, а там мав сказати своє слово губернатор... губернатор мене не затвердив через моє ”українофільство” і ”політичну неблагонадійність”. У канцелярії генерал-губенатора один землячок мені пояснив, що в звичайні часи моя кандидатура може б і пройшла, але під такий час (вже почалася перша світова війна) губернатор затвердити мене не зважився” (Дорошенко Д. Мої спомини про минуле (1914-1920)).

Не менш цікавою є доля власних бібліотек та архівів Дмитра Дорошенка.


Дорошенко Дмитро Іванович
https://bit.ly/2OUM49D

Праці Дмитра Дорошенка та література про нього в Електронній бібліотеці ”Культура України”
http://elib.nlu.org.ua/collection.html?id=310

Фото і сайту:
http://www.golos.com.ua/article/287346

21 березня День поезії

Поезія - це свято, як любов,
Ото не є промовка побутова!
І то не є дзвінкий асортимент -
Метафор, слів - на користь чи в дорогу.
А що не знаю. Я лиш інструмент,
В якому плачуть сни мого народу.
                           Ліна Костенко

21 березня по всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Свято відзначається щорічно з 1999 року.

Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.

День поезії покликаний об'єднати всіх людей, відданих віршам. У цей день по всьому світу проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці і досвідчені поети презентують свої збірники. Безліч заходів до Дня поезії — це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю.

У День поезії люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, яку можна почути.

Виставка Поступ молодих 7

12 березня о 16:00 у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (відділу Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького) відбудеться відкриття виставки дипломних проектів та творчих робіт студентів кафедри Графічного дизайну та мистецтва книги Української академії друкарства. Це сьома виставка - “Поступ молодих”, яка відбувається в межах співпраці академії та музею.
Виставка робіт молодих художників-графіків завжди є оригінальною та цікавою на нові мистецькі ідеї та концепції. Серед показаних творів значне місце займає книжкова графіка. У цій спеціалізації кафедра має багаті традиції, які щедро передає творчій молоді.
На експозиції представлено оригінальні проекти художнього оформлення поеми-містерії Тараса Шевченка “Великий Льох” (керівник - Ольга Борисенко, автор - Данило Лись), поезій Ліни Костенко та Олександра Олеся (керівники - Володимир Стасенко, Івета Ключковська), оформлення поезій Василя Стуса (керівник - Володимир Стасенко). Поруч можна оглянути станкові гравюри у техніці лінориту та класичній графіці, виконані під час літньої практики у Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (керівник - Юлія Стемпіцька) та квіткові композиції у техніці туш-перо (керівник - Лідія Чир).
Мистецька акція, присвячена 205-річчю від дня народження Тараса Шевченка, видатного майстра, академіка гравюри.

28 лютого Презентація книги Сергія Тихого «Перемагають лише переможці»

Відомий журналіст, головний редактор «Газети по-київськи», а зараз - головний редактор відділу оперативної аналітики в агентстві Сергій Тихий презентує видання публіцистики «Перемагають лише переможці. Книга про те, що українцям потрібно змінюватися».

Захід відбудеться о 12.00 в ауд. 418 в Українській академії друкарства (вул. Підголоско, 19).

25 березня День народження Лесі Українки (1871-1913), української поетеси, перекладачки, громадської діячки.

(1871-1913)

Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

  Справжня ім'я Лариса Петрівна Косач

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.

Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Довкола життя видатної письменниці завжди було багато міфів. Та й не безпідставно — цьому сприяли складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби, які супроводжували тендітну Лесю Українку чи не все життя.

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Український письменник і громадський діяч Михайло Павлик так згадував про одну із зустрічей з поетесою у Львові 1891-го: «Леся просто приголомшила мене своєю освіченістю й тонким розумом. Я думав, що вона живе лише поезією, але це далеко не так. Для свого віку це – геніальна жінка. Ми говорили з нею дуже довго, і в кожнім її слові я бачив розум і глибоке розуміння поезії, науки і життя!»

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новограді-Волинському, тепер Житомирської області, в сім'ї повітового службовця-юриста Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці, громадської діячки Олени Пчілки, сестри Михайла Драгоманова.

Взимку 1881 р. в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Спочатку родина думала, що звичайна простуда і як наслідок — ревматизм швидко мине, але коли показали хвору київському хірургу, він поставив невтішний діагноз: туберкульоз кісток. Отже, з цього часу й розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями. Боротьба, яка загартувала дух Лесі Українки. Через хворобу до школи дівчина не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії стала високо ерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшні болі в кістках, продовжувала грати на фортепіано, малювала, знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку й латинську — всього понад десять мов, у 19 років написала для своєї молодшої сестри книжку "Стародавня історія східних народів", видану в 1918 році як підручник для національної школи.

Під впливом арешту тітки Олени Антонівни Косач, яка належала до київського гуртка "бунтарів", Леся пише в 1881 р. вірш "Надія", де звучать зовсім недитячі слова:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну...

З 1882 р. постійним місцем проживання родини стало с. Колодяжне поблизу м. Ковеля. Саме тут, на Волині, формується любов Лесі до краси природи, якою пізніше буде наскрізно просякнута вся и поетична творчість.

У 1884 р. у львівському журналі "Зоря" були опубліковані два вірші юної поетеси "Конвалія" і "Сафо", під якими вперше з'явився псевдонім — Леся Українка (його вона обрала під впливом прикладу дядька Михайла Драгоманова, який користувався прибраним ім'ям Українець).

У 1886 р. у Львові окремою книгою вийшли два оповідання М. Гоголя "Запропаща грамота" і "Зачароване місце" в перекладі Лесі Українки.

З того часу Леся активно друкується в журналах "Зоря", "Дзвінок", "Народ", "Житє і слово".

У 1892 р. у Львові виходить українською мовою "Книга пісень" Г. Гейне, куди ввійшли 92 переклади його творів, здійснені Лесею Українкою, а наступного 1893 року виходить збірка поезій "На крилах пісень". З цього року поетеса перебуває під таємним наглядом за постійне спілкування з особами, які були в засланні або займались антиурядовою діяльністю.

Влітку 1894 р. Леся Українка відвідала дядька М. Драгоманова в Софії, познайомилася з емігрантами, з болгарськими культурними діячами, багато прочитала того, чого не могла мати вдома. У 1899 р. виходить збірка "Думи і мрії".

Важким випробуванням для поетеси стали хвороба і смерть від туберкульозу Сергія Мержинського в 1901 p., їхні взаємини відбиті в поезіях "Порвалася нескінчена розмова", "Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...", "Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти", "Я бачила, як ти хиливсь додолу". Над ліжком смертельно хворого Мержинського Леся за одну ніч написала драматичну поему "Одержима".

У 1902р. вийшла її збірка "Відгуки".

У 1903 р. Леся Українка взяла участь у святі відкриття в Полтаві пам'ятника Івану Котляревському, де зустрілася з багатьма діячами української культури. У цей час вона активно працює як драматург.

25 липня 1907 р. Леся Українка виходить заміж за фольклориста Климента Васильовича Квітку. Цього ж року в неї виявилися симптоми туберкульозу нирок. Поетеса усвідомлює, що з такою хворобою жити їй залишається небагато, тому поспішає писати, мужньо перемагаючи фізичні болі.

1 серпня 1913р. Леся Українка помирає в м. Сурамі в Грузії. її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився на велику народну демонстрацію. Поліція заборонила промови, співи, жандарми зрізали на вінках червоні стрічки з написами.

Становлення творчої індивідуальності поетеси відбувалося інтенсивно. Оцінюючи першу книжку Лесі Українки, Франко назвав її найважливішим здобутком нашої літератури того року. Вона виділялася на літературному полі громадянськими мотивами, оптимістичним звучанням, ритмічними пошуками. Новаторство Лесі Українки виявилося не тільки в розриві з анахронічними традиціями побутово-етнографічної драматургії, айв інтенсивному опрацюванні жанру драматичної поеми.

 

 

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 

 

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/2324-lesya-ukrajinka-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua