24 травня - День Різноапостольних Кирила і Мефодія. День слов'янської писемності і культури

Душа, що не знає літер - мертва душа

Кирило

 

Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням - болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував навіть на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.

Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євангеліє.

На початок ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер. Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох народів – українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, чорногорців, а також абетки деяких народів середньої Азії. Донедавна кирилецею послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю.

Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті. Існує думка, що кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років.

Своєю діяльністю Кирило і Мефодій заклали підвалини оригінальної слов’янської писемності й літератури, зокрема болгарської. Щороку 24 травня в усіх слов’янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, а також День слов’янської писемності та культури. На сьогодні близько 252 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала 3-м офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.

З нагоди цієї дати у залі нашої бібліотеки передставлена книжкова виставка.

1. Тимошик М.С. Історія видавничої справи: Підручник. - К: Наша культура і наука, 2007. - 496 с.

2. Запаско Я.П., Мацюк О.Я. Львівські стародруки: Книгознавство. Нарис / Худож. І.П. Плескалко. - Львів: Каменяр, 1983. - 175 с.

3. Запаско Я.П. Ошатність української рукописної книги. - Львів: УАД, "Фенікс", 1998.- 136 с.

4. Різник М.Г. Письмо і шрифти / за редакцією В.І. Касіяна. - К: Вища школа, 1978 - 152 с.

5. 1100 лет славянской азбуки. - М.: Наука, 1988. - 192 с.

6. Трофимович К.К. Практикум з порівняльної граматики слов'янських мов.- Львів: Видавництво Львівського університету, 1960. - 228 с.

7. Лецта О.І., Гончарова В.І. Старослов'янська мова: Збірник вправ, практичних завдань: Навч. посіб. - К: Вища школа, 2004. - 199 с.

8. Кондрашов Н.А. Славянские языки. - М: 1955, - 198 с.

9. Отчий край' 90 / Іторико - літературний збірник, В. 4., К: Видавництво "Молодь", 1990 - 192 с.

10. Ілюстрована енциклопедія історія України в трьох томах / Автор тексту О.Кучерук - К.: 2004. Т.1 - 216 с.

11. Захарневська В.О. Традиції слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія / Бібліотечний Вісник № 5-6, 1993. с.31 - 45

12. Гнатенко Л.А. Просвітителі Кирило і Мефодій у писемних джерелах ЦНБ / Бібліотечний Вісник №2, 1994. - с. 36 - 37

 

 

 

 

29 квітня - 100 років з дня проголошення Української Держави (гетьманату Павла Скоропадського)

( 1873 - 1945)

«Я, гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців докладав усіх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якому він опинився.Бог не дав мені сил справитись із цим завданням. І нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, і керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади»З тексту зречення П. Скоропадського від влади  

Скоропадський Павло Петрович – визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України (1918 р.).

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без крові. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Ватиканом, а загалом де-фактор із 30-ма країнами світу. На жаль, Антанта орієнтуючись на відновлення "єдиної і неділимої" Росії, не визнала Гетьманську державу.

Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культути. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети - в Києві та Кам'янці - Подільському, 150 українських гімназій. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських примірників українських підручників, засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (націрнальний архів, національна бібліотека та інші заклади).

З нагоди з 100 - річчя з дня проголошення Української Держави на чолі з останнім гетьманом України Петром Скоропадським у виставкові залі бібліотеки представлено книжкову виставку, присвячену цій даті.

 

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та її Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без крові. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу. Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (національний архів, національна бібліотека та інші заклади).

Джерело: http://dovidka.biz.ua/pavlo-skoropadskiy-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та її Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без крові. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу. Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (національний архів, національна бібліотека та інші заклади).

Джерело: http://dovidka.biz.ua/pavlo-skoropadskiy-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та її Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без крові. Головною причиною успішності перевороту був параліч Центральної Ради. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу. Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (національний архів, національна бібліотека та інші заклади).

Джерело: http://dovidka.biz.ua/pavlo-skoropadskiy-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

23 квітня - 140 років від дня народження Григорія Григоровича Ващенка

( 1878 - 1967)

«…Виховуючи підростаюче покоління, педагог бере найактивнішу участь у творенні майбутнього свого народу…»
Григорій Ващенко

Зі здобуттям українською державою незалежності розвиток педагогічної думки України неможливо уявити без творчого доробку видатного педагога, психолога, фахівця з дидактики та національного виховання Григорія Григоровича Ващенка. Педагог, з 1918 року доцент, згодом професор педагогіки Історично-філолгічного факультету, пізніше інституту Народної Освіти в Полтаві, з 1936 року у педагогічному інституті в Сталінграді. На еміграції професор УВУ і Богословської академії УАПЦ у Мюнхені, з 1950 року її ректор, потім член НТШ. Автор повісті з сільського життя "До грунту" ( 1912) та багатьох педагогічних праць: "Загальні методи виховання", "Виховання волі і характеру", "Виховний ідеал".

Виховання мусить бути органічно зв’язане із самовихованням. Батьки і школа, керуючи процесом формування особистості дитини, мусять розвивати в неї активність і почуття відповідальності не тільки за свою працю, а й за поведінку взагалі. 3 кожним роком перебування дитини в школі ініціатива та активність її мають поширюватися і поглиблюватися так, щоб учень, кінчаючи школу, виходив з неї коли не сформованою особистістю, то, принаймні, людиною з виробленими основними позитивними рисами вдачі та знаннями й навичками, потрібними для дальшої праці над собою”, – підкреслює Г. Ващенко.

Він, як і інші українські філософи та педагоги, добре усвідомлював, що коли людина самовдосконалюється, вона цим самим вдосконалює світ, який її оточує. Тут і закладено філософський девіз: від розвитку одиниці до розвитку загального. Тому завдання кожної людини, яка творчо мислить, – піднімати навколишнє середовище до свого рівня свідомості. Для вчителя фактично це найперше завдання. Ця лінія також простежується у “Вихованні волі і характеру” Григорія Ващенка.

З нагоди 140 річчю з дня народження Григорія Ващенка у залі нашої бібліотеки передставлена книжкова виставка з нагоди цієї дати.

1. Григорій Ващенко: повернення в Україну. Львів: Львівська обласна організація всеукраїнського педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка, 2003.

2. 10 років школи громадянств / збірник матеріалів до 10-ліття Педагогічного товариства імені Григорія Ващенка / упорядники: О.Гертош, І.Кравчук, С.Стельмащук. - Львів, 2005

3.Грирорій Ващенко "Вибране. Форми і методи навчання": Дрогобич ППЦ "Наш друк", 2011

4. Історичний календар 2002. Випуск 8 / Науково - популярний альманах: Київ - 2002, с. 251-257.

5. Народна творчість та етнографія. Випуск 1, Київ: Наукова думка, 1996 с. 60-67.

6.Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зярон, Л.В.Крашущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зярона. - 2-ге вид. - К.: Вища школа, 2004. - 422 с.

7. Сисоєва С.О., Соколова І.В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 308 с.

8. Енциклопедія українознавства. Т.1, Видавництво "Молоде життя", Львів -1993, 400 с.

9. Історія української школи і педагогіки. Хрестоматія / Укладали: О.О.Мобар; За ред. В.Г. Кремення. - К.: Знання, 2005. - 676 с.

10. Українсьа педагогіка в персоналіях; К 2, ХХ століття / За ред. О.В. Сухомлинської - Київ: Либідь, 2005 - с. 365-374

11. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. - К.: Либідь, 2006.- 424 с.

12. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження". 1997. - 214 с.

13. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузомінський. - 2-ге вид.- К.: Знання - Прес. - 700 с.

14. Педагогічна майстрність: Хрестоматія. / Навчальний посібник. / Упоряд.: І.А.Зозюк, Н.Г.Базилевич, Г.Г. Дмитренко та ін. За ред.І.А. Зазюка. - К.: Вища школа, 2006. - 606 с.

Тарас Григорович Шевченко

(1814 -1861)

"Народ знає Тараса, любить Тараса,

співає його пісні, пересилає з уст в уста,

оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника нашої дійсності."

Максим Рильський

Кожної весни, на початку березня, в нашій країні вшановують пам’ять Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. В цьому році відзначається 204-та річниця від дня народження поета. У виставковій залі нашої бібліотеки розгорнуто книжкову виставку, присвячену цьому видатному українському поету, художнику, письменнику, портретисту і драматургу. Один із символів української літератури та культури. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника на­шої дійсності. Максим Рильський

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-shevchenka/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника на­шої дійсності. Максим Рильський

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-shevchenka/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 1. Вічний як народ: Сторінки до бібліографії Т.Г. Шевченка: Навчальний посібник / Автори - упорядники О.І.Руденко, Н.Б.Петренко.- К.: Либідь, 1998.- 272 с.

2. Шевченко Т. Г. Художник: Повесть. - К.: ГИХЛ УССР, 1953. - 114 с.

3. Доля: Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах / Авт.- упоряд. тексту В.О. Шевчук: К.: Дніпро, 1993.- 779 с.

4. Тарас Шевченко: Життя і творчість у документах: Альбом / Авт. - упоряд.: В.Х. Косян, Г.П. Паламарчук, О.І. Поляничко, К.В. Чумак. - К.: Рад. школа 1991.- 335 с.

5. Мельниченко В. Тарасм Шевченко в Москві / В.Ю. Мельниченко. - К.: Либідь, 2009.- 740 с.

6. Гоян Ярема Світло з неба: есе, легенди, поезії, пісні / Я.П. Гоян; упоряд О.Б.Гоян; іл. В.І. Касіяна, О.Л. Лисенко; - 2-ге вид., доп. - К.: Веселка, 2008.- 374 с.

7. Касіян В.І. Пророк: літ. - мист. кн; Літ.- мистец. есе Я.П. Гояна.- К.: Веселка, 2006.- 430 с.

8. Гоян. Я.П. "Воскресни, Мамо!": Доля Тарасового "Букваря": Літ. есе.- К.: Веселка, 2006. - 191 с.

9. Цвілюк С.А. Історична мудрість Великого Кобзаря. Історичні та соціально - тполітичний вимір епічних творів Т. Шевченка. - Одеса: Маяк, 2008. - 312 с.

10. Єфремогв С.О. Шевченкознавчі студії / С.О. Єфремов; Передмова Є.С. Соловей; упоряд. О.В. Мельничук. - К.: Україна, 2008.- 368 с.

11. Шевченко Т.Г. Три літа: Вибрані поезії. Драми. Повісті. Листування.- К.: Книговидавничий центр "Посередник"., 1994.- 413 с.

12. Шевченко Т.Г. Кобзар / Вступ. ст. О. Гончар - К.: Дніпро, 1987. - 639 с.

13. Куцевал О.М. Вивчення життя і творчості Великого Кобзаря через художню рецепцію літературної шевченкіани: посібник / Ольги Куцевол.- Вінниця: ТОВ "Консоль", 2013.- 256 с.

14. Легкий З. Тарасові страсті. Роман. - Львів: 2007.- 464 с.

15. Шевченко Т.Г. Три літа: Поезії. Для середнього та старшого шкільного віку / Упоряд., передм. та приміт. В.Є. Шубровсьеого; Худож. оформл. В.І. Юрчишина. - К.: Веселка, 1987. - 191 с.

16. Шевченко Т. Драматичні твори. Журнали. Вибрані листи. - К: - Державне видавництво художньої літератури. - 646 с.

17. Спогади Т. Шевченка / Укладання і примітки В.С. Бородіна, М.М. Павлюка, О.В. Бороня; передмова В.Л. Смілянської. - К: - Дніпро, 2011.- 608 с.

 

 

Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника на­шої дійсності. Максим Рильський

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-shevchenka/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника на­шої дійсності. Максим Рильський

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-shevchenka/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua