100 років з дня Листопадового чину повстання в м. Львові з метою проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)

“Волею українського народу утворилася на українських землях старої Австро-угорської монархії Українська Держава. Найвисшою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави.”

Зранку 1 листопада 1918 року кожен львів’янин, що вийшов з дому на прогулянку, до церкви на День всіх святих чи навіть по справах, міг прочитати ці слова в оголошеннях на стінах львівських будинків. Над Ратушею вперше в історії майорів синьо-жовтий прапор. Стало зрозуміло: закінчилась епоха Габсбурґів. Українська Держава, проголошена напередодні, таки відбулась, та що буде далі – не міг сказати ніхто.

100 років від часу створення урядом України Директорії, яку очолили Володимир Винниченко та Степан Петлюра

Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні.  Скликаний Директорією Трудовий конгрес, забезпечив широку представницьку основу української влади. У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої світової війни, взяла участь українська делегація.

Політика Директорії УНР була спрямована на консолідацію українського суспільства. Її лідери намагалися врахувати вимоги політичних партій і суспільні очікування. За коаліційним принципом сформували уряд – Раду Народних Міністрів. Своєрідним компромісом стала політична система УНР, базована на принципі трудових рад, коли своїх представників у владу могли делегувати тільки «працюючі класи». Натомість у національному питанні взяли курс на розбудову незалежної держави. 1 січня 1919 р. Директорія затвердила закон про державну мову в УНР та закон про вищий уряд Української автокефальної православної церкви, за яким православна церква в Україні мала стати автокефальною. Ухвалили закон про запровадження державної української грошової одиниці – гривні, відповідно до якого з ужитку виводились російські грошові знаки, як царські, так і «керенки». Скасовували приватну власність на землю, яку оголосили «народним добром». За Директорії відбувається розширення дипломатичних зносин УНР, розвивається наука та культура. Одне з найвизначніших досягнень - проголошення Акта Злуки про об’єднання УНР і ЗУНР в єдиній соборній державі.

Однак в грудні 1918 р. без оголошення війни агресію проти УНР розпочала радянська Росія. Її війська швидко просувалися вглиб української території. 2 лютого 1919-го Директорія та весь державний апарат УНР змушені були спішно евакуюватися з Києва до Вінниці. Не витримавши тиску та ваги відповідальності, 10 лютого 1919 р. Володимир Винниченко подав у відставку. Головою Директорії став Симон Петлюра. Саме йому довелося очолювати українську державу в найдраматичніший період її існування. Вона в надтяжких умовах без зовнішньої підтримки продовжувала збройну боротьбу проти «червоної» та «білої» Росії. В листопаді 1920 р. залишки українських військ і державного апарату УНР під натиском переважаючої більшовицької армії змушені були відійти на територію Польщі.

«Козацькому роду нема переводу».

Ідея козацтва щільно переплелася з історією українського народу. І сьогодні козак - це не той, хто одягнений у шаровари. Козак, це перш за все, воїн за духом, але воюватиме він тільки за одну річ - свободу. То ж нехай прагнення волі та незалежності і надалі буде неодмінною рисою українських козаків.

Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці з її іконою.

З нагоди цієї дати у залі нашої бібліотеки передставлена книжкова виставка.

1. Голобуцький В.О. День українського козацтва. Чорноморське козацтво / Упоряд. та переклад І.В. Голубуцького. - Дніпропетровськ: Січ, 2008. - 494 с.

2. Кащенко А.Ф. Зруйноване гніздо: Історичні повісті та оповідання. К: Дніпро 1991. - 647 с.

3. Кащенко А.Ф. Під корсунем: Історичні повісті. / Передм. упоряд., - К.: Молодь, 1992. - 320с.

4. Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове: Оповідання; Для серед. та ст.шк.віку. - К.: Веселка, 1992. - 271 с.

5. Кащенко А. Збірка творів. - Х.: ТОВ "Оберіг", 2008. - 408 с.

6. Шевчук В.О. Козацька держава як ідея в системі суспільно - політичного мислення XVI - XVIII ст. - К.: Грамота; 2007. - 720 с.

7. Серега С.П. Гетьманські могили / Сергій Серега. - К. Наш час, 2009. - 440 с.

8. Корнієнко О.М. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659 - 1765 рр. / О.М. Корнієнко. - К.: Наш час, 2008. - 488 с.

9. Історія українського козацтва: Нариси. У 2т. Вид. дім "Києво - Могилянська академія", 2006. - 800 с.

10. Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 - 1775). - Дніпропетровськ: Січ, 2004. - 421 с.

11. Антонович В.Б. Коротка історія козаччини К.: Україна, 2004. - 304 с.

12. Бачинська О.А. Козацтво в "післякозацьку" добу  української історії ( кінець ХVIII - XIX ст.) : Наук. - попул. вид. - К.: Вища школа., 2011. - 287 с.

13. Пасічник М.С. Історія України та її державності: конспект лекцій. - Львів: УАД, 2011. - 760 с.

14. Пасічник М.С. Ісорія України: розвиток державності та культури. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / М.С. Пасічник - Львів: УАД, 2016. - 439 с.

15. Апанович О.М. Козацька енциклопедія для юнацтва: Книга енциклопедія про істинне буття українського козацтва / Олена Апанович; К.: Веселка, 2009. - 719 с.

Виставка присвячена 155 річчю від народження української письменниці, громадсько-культурної діячки

Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них. 

"Земля" (1902)

За словами майбутньої письменниці, вона закінчила лише чотири класи народної школи, тобто мала основу «для дальшого розумового розвою». Ольга Юліанівна багато займалася самоосвітою. Захоплювалася творами з соціології, політології та філософськими трактатами. Шукала себе в музиці (грала на фортепіано, цитрі, дримбі), непогано малювала і грала в театрі. Хотіла навіть стати професійною актрисою, але віддала перевагу літературі. Була людиною з європейським мисленням, її хвилювало питання емансипації — вважала його віянням часу, коли не лише проблеми особистого життя змушували жінку підняти голову і подивитися на світ по-іншому. Кобилянська одна з перших в українській літературі звернулася до відображення жінок-інтелігенток, які прагнуть вирватися з міщанського середовища. І при всьому тому вона залишалася справжньою жінкою. Цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. В юності була жагучою брюнеткою з оксамитовими очима і до глибокої старості зберегла струнку постать.

У цей день  ми вітаємо колектив бібліотеки УАД. Бажаємо Вам усіх благ, уваги наших читачів і наших справжніх шанувальників! Зі святом бібліотек!

Неможливо дати більшого благодіяння молодій людині, як надати безкоштовний доступ в хорошу громадську бібліотеку.

(Брайт)

З нагоди цієї подій у нашій бібліотеці представлена виставка до Всесвітнього дня бібліотек.

1. Зотова В., Залітон Л. Даржавна науково - педагогічна бібліотека України носитиме ім'я видатного українського педагога Василя Сухомлинвького // Вісник книжкової палати. - Київ, 2004. - №7. - с. 23-25.
2. Астапенко Т. Бібліотечне краєзнавство в системі розвитку культури регіону // Вісник книжкової палати. - Київ, 2000. -№8, - с. 3-4.
3. Винегжаніна Т. Публічні бібліотеки в культурно - освітньому просторі України // Бібліотечна планета - 2013.  №3(61). - с. 4-6.
4. Колесникова Т., Миргородська А. Наукова модель "Library Publishing" в університетських бібліотеках України та світу // Вісник книжкової палати. - Київ, 2015. - № 3, - с. 24-28.
5. Балун О. "Все про Європу в бібліотеках": проект Української бібліотечної асоціації // Бібліотечний форум. - 2016. - №3, - с. 51-55.
6. Онищенко О, Солоїденко Г. Асоціація бібліотек України: етапи становлення та розвитку // Бібліотечний вісник. - 2002. - №5, с. 24-30.
7. Стратегія Української бібліотечної асоціації на 2015 - 2018 р. // Бібліотечний форум України. - 2015. - №2, с. 50-52.
8. Маніфест Української бібліотечної асоціації "Бібліотеки в умовах кризи" // Бібліотечний форум. 2015. - №1, с. 48 - 50.
9. Лісогор В. Бібліотека - берегиня родоводу // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2016. - №4(6), с. 40.
10. Сокол С. Бібліотеки Польщі: дивовижний культурний феномен // Книжковий плюс. - 2007. №12 (67). с. 32-33.
11. Загуменна В. Національна бібліотека Данії: враження від професійного візиту українських бібліотекарів // Бібліотечна планета. - 2008.- №4(42), с. 14-15.
12. Дем'янюк Л. Історії створення Національної бібліотеки та архіву Ісламської Республіки Іран // Бібліотечний вісник. - 2008 - №5, с. 34-43.
13. Богданов Г. Бшбліотеки сучасних німецьких університетів та тенденцій, формування їхніх фондів. // Вісник книжкової палати. - 2007. - №7, с. 20-23.
14. Бабій Л. У світі американських бібліотек. // Бібліотечна планета. - 2010. -№4, с.22.
15. Мотульський Р. Національна бібліотека Білорусії як центр корпоративної взаємодії бібліотеки країни. // Бібліотечний вісник. - 2008. - №2, с. 3-6.
16. Грабар Н.Г. Бібліотечне спілкування як об'єкти дослідження і практика здійснення. // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатологія. - Київ, 2001. - №4. с.36-40.
17. Маніфест української бібліотечної асоціації "Бібліотеки в умовах кризи" // Бібліотечний вісник. - 2015. - №4(228), с.35-38